Індивідуальна робота на тему: «Банківська таємниця, як вид інформації з обмеженим доступом» Підготував Студент групи І – 122 М Андрощук Сергій Банківська таємниця як окремий вид інформації з обмеженим доступом Досить цікавим та неоднозначним з теоретичної точки зору та з точки зору правозастосування є визначення місця банківської таємниці серед видів інформації з обмеженим доступом. Зі змісту глави 10 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не досить зрозуміле є співвідношення банківської таємниці з іншою правовою категорією — категорією конфіденційної інформації. Аналіз положень частин другої та третьої статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність» дають можливість зробити висновок про те, що конфіденційна інформація співвідноситься з банківською таємницею як загальне та окреме. Так, назва статті 61 звучить: «Зобов'язання щодо збереження банківської таємниці», а в частині третій цієї статті зазначається, що приватні особи та організації, які при виконанні своїх функцій або наданні послуг банку безпосередньо або опосередковано отримали конфіденційну інформацію, зобов'язані не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб. Таким чином, з наведеного можна зробити висновок, що законодавець розглядає банківську таємницю не як окремий вид інформації з обмеженим доступом, а як підвид конфіденційної інформації. З цим погодитися не можна, виходячи, по-перше, із сутності цього правового явища яке має зовсім інший режим правового регулювання, а по-друге, зі змісту чинного законодавства. Відповідно до статті 28 Закону України «Про інформацію», за режимом доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Інформація ж з обмеженим доступом, у свою чергу, поділяється на таємну та конфіденційну інформацію (стаття 30 Закону). Конфіденційна інформація — це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов. Відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію», громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту. Таким чином, можемо зробити висновок, що інформація, яка становить банківську таємницю, не відноситься до категорії конфіденційної виходячи з наступного. По-перше, банківська таємниця є таємницею, тобто вона, відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію», належить до категорії таємної інформації в силу самої своєї назви. По-друге, поширення конфіденційної інформації здійснюється за бажанням юридичних та фізичних осіб у володінні, користуванні або розпорядженні яких така інформація перебуває. І навпаки, поширення (або розголошення) банківської таємниці здійснюється в чітко встановлених законодавством межах, порядку та на належним чином оформлений запит належних суб'єктів. Власник конфіденційної інформації самостійно визначає режим доступу до неї. В той же час правовий режим та зобов'язання по збереженню банківської таємниці чітко визначені законодавством. По-третє, чітку різницю між цими поняттями проводить сам законодавець. Так, глава 10 Закону України «Про банки та банківську діяльність» має назву «Банківська таємниця та конфіденційність інформації». В статті 91 Закону зазначається, що «з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора ... відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю». В пункті 39.2 статті 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» зазначається, що до б...